|
Весняний день минув без діла Біля невмитого вікна; За стінкою співала й скніла, Мов полонений птах, вона. Я неквапливо, безтурботно І спогади, й діла зібрав, І зрозумів безповоротно, Що шум життя відшумував. Ще буде всяко – гірше, краще, – Та сум і смерк на все упав. І вікна затуляти нащо? День у душі вже відпалав.
|