|
Йдемо в полях. Не поспішай, О друже мій коханий, – Хай сповідається душа, Як в церкві глухоманній. Високий, тихий день замрів, Лиш чути – ворон в скрусі Склика своїх товаришів Та кашляє бабуся. А тік постеле низько дим, І довго там, за током, Ми в небі бачимо затим Ключ журавлів високих... Летить, летить навскісний клин, Вожак дзвенить-ридає... По кому цей осінній дзвін? Що плач цей означає? Низьких, убогих сіл – аж ген! – Їх не злічити в тузі. Осяяло стьмянілий день Багаття десь у лузі... Моя убога сторона, Що ти для серця значиш? Моя дружино, чом смутна, За чим ти гірко плачеш?
|