|
Не на те величав я себе паладином, Не на те й ти вдивлялася в очі мені, Щоб ридати лише над загаслим каміном, Щоб лише танцювати при вмерлім вогні! Може, щастя і справді минуще й оманне? Може, справді старий я і хворий вже став? Ні! У попелі бродять ще іскри останні, Є вогонь, щоб пожар запалав!
|