Ти, породжена шепотом слів, Завітала в садок навесні І вишневий посипала цвіт, В надвечір’ї дзвенів твій привіт. І щоночі, щодня відтоді, Наді мною твоя легка тінь, Запах білого квіту садів, Біля ставу твій крок шелестів, І безсоння в прозорій ночі Не позбутись тривожній душі.
|