Ти, породжена шепотом слів,
Завітала в садок навесні
І вишневий посипала цвіт,
В надвечір’ї дзвенів твій привіт.
І щоночі, щодня відтоді,
Наді мною твоя легка тінь,
Запах білого квіту садів,
Біля ставу твій крок шелестів,
І безсоння в прозорій ночі
Не позбутись тривожній душі.
Ілона ?2015