|
Ти світла, наче сніг безвинний. Ти біла, наче дальній храм. Не вірю ночі довгоплинній Та безутішним вечорам. Своїй душі, давно змарнілій, Не хочу вірить, на біду. Як подорожній запізнілий, В твій тихий терем забреду. І ти тоді за згубні муки Простиш невірного, зітхнеш. І подаси зрадливцю руки, Весною дальньою війнеш.
|