|
Вол. П’ясту Май жорстокий з білими ночами! Вічний стукіт: «Вийди за поріг!» І серпанок голубий за нами, Безвість, гибіль на стежках нових! Зір жінок, шалений до нестями, – Це ж на грудях м’яті ружі в них! – Пробудись! Проший мене мечами Та звільни од пристрастей моїх! Гарно з піснею широким лугом В танці полум’янім перейти, Пити вйна, жартувати з другом, Квіти подругам чужим нести, І сплітать вінки, й не впасти духом, Щастям, смутком, пристрастю зійти, – Та достойніше за вічним плугом У холодних росах зранку йти!
|