|
І війнув огонь високий Над розп’ятим на хресті, Де байдужні й сніжноокі Ходять ночі в висоті. Молоді проходять ночі, Сестри – прялі сніжних зим, І зорять, розкривши очі, Завивають білий дим. І крилатими очима Ніжно стежить висота. Вийся, пломінь, невловимо, Обвивайся круг хреста! В сніжній масці, лицар милий, В сніжній масці ти гори! Я ж співала і любила, Поцілунками хмелила Від зорі і до зорі. Будь і ти мені любов’ю, Я ж бо, лицарю, цвіла, Сніговою, милий, кров’ю Вірна я тобі була. Вірна я була три ночі, Як зазвала, обвила, І дала дивитись в очі, Крила я тобі дала... Так гори і сяй доокіл! Я ж – в руці зберу легкій, Розмету легкий твій попіл По рівнині сніговій.
|