Та жаринки до дзвеніли
В коминку.
І вогні вже догоріли
У смерку.

На буремнім морі тонуть
Кораблі.
Над південним морем стогнуть
Журавлі.

Сонця в світі в час урочий
Нема геть.
Вір мені лиш, серце ночі,
Я – поет!

Я тобі, як схочеш, казку
Розповім.
Приведу, як схочеш, маски
У твій дім.

І пройдуть всілякі тіні
При вогні
У химерному видінні
На стіні.

На колінах – безборонний
При тобі –
Кожен тихо квіти зронить
Голубі...
Віктор Кордун?