|
По березі хворий знесилено брів. А поруч – ледь сунулась низка возів. До міста курного везли балаган, Вродливих циганок і п’яних циган. І сипали жарти, вищали з возів. А поруч той хворий з мішком ледве брів. Стогнав і прохав підвезти до села. Циганочка руку смагляву дала. Нелегко давався йому кожний крок, Ось кинув до воза важкий свій мішок. І сам надірвався, аж піна пішла, І тіло циганка на воза взяла. І опліч садила – рука до руки, А мертвий хитався і впав навзнаки. І з піснею волі везла до села, А там вже дружині мерця віддала.
|