|
В будинку поряд – жовті вікна. Коли на землю ніч спаде, Там засув скрипне, хтось там скрикне, І люд до брами підійде. Глухої брами не відкрити, А на стіні, а на стіні Хтось нерухомий, в ніч повитий, Людей рахує в тишині. Усе я чую з верховини: Він кличе голосом, як мідь, Натруджені зігнути спини Народ, що там внизу стоїть. І зайдуть всі, і розбредуться, Зігнувшися від тягарів, І в жовтих вікнах засміються, Що одурили злидарів.
|