|
Страшно з Тобою стрічатись. Страшніше Тебе не стрічать. Я всьому став дивуватись. Піймав на усьому печать. По вулиці тіні ходять. Не знаю – живуть чи сплять. Принишк на церковних сходах, Боюсь озирнутись назад. На пле́чі мені – їх руки, Та всі імена їхні – схрон. Лунають у вухах звуки Недавніх тяжких похорон. А небо похмуре низько – Собою накрило вже й храм. Я знаю: Ти тут. Ти близько. Тебе тут нема. Ти – там.
|