У темні заходжу храми, Творю свій бідний обряд. Там жду Прекрасної Дами В мигтінні червоних лампад. Тремчу, звук ловлю жаданий У тіні високих колон. А на мене зорить, осіянний, Тільки образ, про Неї сон. О, я звик до цього одіння – Знаю Вічну Велич Жони. Линуть високо, мчать видіння, Казки, усмішки і сни. О Свята, свічки засвічу я Для відрадних рис чистоти! Я ні слів, ні зітхань не чую, Тільки вірю, що Мила – Ти.
|