У темні заходжу храми,
Творю свій бідний обряд.
Там жду Прекрасної Дами
В мигтінні червоних лампад.

Тремчу, звук ловлю жаданий
У тіні високих колон.
А на мене зорить, осіянний,
Тільки образ, про Неї сон.

О, я звик до цього одіння –
Знаю Вічну Велич Жони.
Линуть високо, мчать видіння,
Казки, усмішки і сни.

О Свята, свічки засвічу я
Для відрадних рис чистоти!
Я ні слів, ні зітхань не чую,
Тільки вірю, що Мила – Ти.
Віктор Коптілов?