С. Соловйову Біжать непевні полуденні тіні, Високий і закличний дзвін не стих, Осяяні церковні сходи нині, Живий цей камінь – кроків жде Твоїх. Ти пройдеш тут, торкнеш холодний камінь, Страшною вкритий святістю віків, Можливо, зрониш квіт весни у храмі, В пітьмі, біля суворих образів. Ростуть рожеві невиразні тіні, Високий і закличний дзвін не стих, Лягає мла на сходини камінні... Осяяний – я кроків жду Твоїх.
|