С. Соловйову

Біжать непевні полуденні тіні,
Високий і закличний дзвін не стих,
Осяяні церковні сходи нині,
Живий цей камінь – кроків жде Твоїх.

Ти пройдеш тут, торкнеш холодний камінь,
Страшною вкритий святістю віків,
Можливо, зрониш квіт весни у храмі,
В пітьмі, біля суворих образів.

Ростуть рожеві невиразні тіні,
Високий і закличний дзвін не стих,
Лягає мла на сходини камінні...
Осяяний – я кроків жду Твоїх.
Віктор Кордун?