|
В темнім парку близ вільхи В час опівночі глухий Біла лебідь від весла Вся сховалась у крила. Весь я – пам’ять, весь я – слух, Ти зі мной печалі дух. Знаю, бачу – ось твій слід, Змитий бурею цих літ. В тінях траурних вільхи Солодко від пахощів, В цьому шурхоті листка Шелестить іще душа. В бурі пристрастей і літ Все – як привид, все – як слід. Все, що бу́ло, все пройшло, В став туманами пішло.
|