|
Все та ж ставкова глибочинь, Все капає з градирів сіль, Коли ти мирний і старий, Турбуєшся, що прийде біль? Чи знов жага, твій юний геній З душею не розлучений, З якою ще заручений, Тих давніх незабутих тіней? Ти лиш поклич – вона прийде: Як і колись, той вічний обрис, І голос, скрадливий та добрий, Слова бувалії шепне.
|