Місто червоніє гранню,
Мертвий обрис свій віддасть,
Сіре тіло, що з каміння
Кров’ю сонця враз обдасть.

Стіни фабрик, і віконня,
Брудно-руде те пальто,
Ще розвіюється локон –
Все на заході злило.

Блиск і іскрами ці гриви
Золотий, мов жар, той кінь,
Мчать там, бешеніють дива
Жадібних із хмар цих пінь,

Плеще красно двірник відра
П’яно-алий водограй,
Витанцьовують ці гідри
На майдані, хоч продай.

І на башті на дзвінниці
Той танок, що голосний,
Всім покаже він, як лити
Дзвін кривавий і міцний.
Тетяна Раєвська2016