Місто червоніє гранню, Мертвий обрис свій віддасть, Сіре тіло, що з каміння Кров’ю сонця враз обдасть. Стіни фабрик, і віконня, Брудно-руде те пальто, Ще розвіюється локон – Все на заході злило. Блиск і іскрами ці гриви Золотий, мов жар, той кінь, Мчать там, бешеніють дива Жадібних із хмар цих пінь, Плеще красно двірник відра П’яно-алий водограй, Витанцьовують ці гідри На майдані, хоч продай. І на башті на дзвінниці Той танок, що голосний, Всім покаже він, як лити Дзвін кривавий і міцний.
|