|
Затихну знову біля ніг – Там біля ніг давно ще милій, Приносить снігу на поріг Вогонь хуртелі білокрилий... Але ім*я твоє пітьма Все твердить дивно так, солодко... Цілую потай шлейфу дотик, Коли мете й співа, співа... В хмільній і злій своїй пітьмі Заночувало, серце, ти, І вії тихії твої Закрили квіти снігові. Неначе, в середині бігу, Я під метіллю занеміг, Переді мною встав із снігу Холодний, неживучий цвіт... З таємним сумом, з сумом ніжним, Як сніг з пелюстки опада, Живе ім’я те Діви Снігу Ще раз злітає з язика...
|