|
Кохання – вільне, наче птиця. Я добровільно твій. І буде стан мені твій сниться У страсті вогняній. У хижій силі рук нез?емних, В очах, де зради тьма. Весь жах страстей моїх даремних, Кармен – ночей жаг?а. Cпіватиму тебе і небу Твій голос передам. Як інерей звершу я требу За твій вогонь – зіркам. Ти перетворишся у хвилю В стрічках моїх віршів. З руки своєї я не змию Твоїх, Кармен, духів. Мов ватра, що заб’є вогнями В тиші на мить нічній, Блисне сліпучими зубами Лик невідступний твій. Солодку томлю я надію, Що у чужих краях Мене колись, так думать смію, Згадаєш крадькома... За хвилями життя тривоги, За біллю зрад гірких. Можливо, думка і убога Проста і біла, мов дорога, Кармен, – та не з легких!
|