|
О так, любов – як птиця, вільна, Так, все одно – я твій! Так, буде снитксь божевільно Твій стан, твій вогневий. Так, в хижій силі рук прегарних, – Я здатись їм ладен, – Весь шал моїх поривів марних, Ночей моїх, Кармен. Тебе співатиму і небу Твій голос передам. Як ієрей, вчиню я требу За твій вогонь – зіркам. Ти ввіллєшся у веремію Ріки моїх рядків, І я із рук моїх не змию, Кармен, твоїх духів... Мені вночі поміж зірками, Як спалах вогневий, Сяйне сліпучими зубами Лик невідступний твій... Так, яв надії знемагаю, І сню єдиним сном, Що ти мене в чужому краї Згадаєш потайком... Над виром літ, понад тривоги, Над забуття імен – Хай думка ця постане строга, Проста і біла, як дорога, Як дальня путь, Кармен.
|