|
Кохання вільне, наче птиця, Та все одно – я твій! Та все одно мені насниться Вогнистий стан тонкий! Так, в хижій силі рук прегарних, У тузі зрад очей, Сон пристрастей моїх примарних, Кармен, моїх ночей! Тебе я оспіваю, небу Твій голос передам. Мов ієрей, здійсню я требу За твій вогонь – зіркам! Ти встанеш хвилею бурхливо В ріці поем палких. Із рук моїх не змиє злива Парфуми чар твоїх... І в тихий час нічний, мов іскра, Яка сяйне на мить, Зубами білосніжно зблисне Твій образ, захмелить. Томлюсь надією, можливо, Що ти в чужім краю, Що ти, хоч іноді, скрадливо Вдихнеш печаль мою... Життєві бурі і тривога, Сум зраджених імен, – Хай думка ця постане строга, Проста і біла, як дорога, Як дальній шлях, Кармен!
|