Там, в напівтемряві собору, в лампаднім світлі всіх ікон. Де ніч жива загляне скоро, в закриті очі крізь твій сон. В розмовах дня про мудрість неба струмок земний, ледь-ледь шумить. З склепіння темь прийде до тебе, тут – холод лави та граніт. Зненацька, зустріч не чекали – теплом повіє з висоти, на ці свічки, що задрімали, на образи і на квітки. Натхненно тягнеться мовчання, прикриті помисли твої, і смутне чується пізнання тремтінь голубки та змії.
|