|
Недобрий погляд із-під брів. І гордий виклик, і зневага, Всіх ліній – співи і наснага. Такою вперше Вас зустрів. В партері ніч. І духота. Нагрудник темний близько, близько... Бліде обличчя... Чорнота Волосся, що спадає низько... Уже не вперше дивних стріч Я відчував німу жахливість! Та цих нервових рук і пліч Така бентежлива чутливість... У гордім русі королев На прикрощі ознаки схожі... (Так на людей із огорожі Похмуро поглядає лев). А там, під лампою, в цей час Уже замовкла сегідилья; І ревнощі, що не до Вас Йде полум’яний Ескамільйо. Не Ви потягнете тасьму, Щоб світло збавити навмисно, І не сяйне вже ряд перлистий Зубів – нещасному тому... О, не дивитися – не хочу, Сказати треба, та мовчи... І Ви (зорею серед ночі) Ковзнули, плавно ідучи, У русі поступу – знемога, І пісня Ваших ніжних пліч Мені до жаху вже знайома, А серце збереже цю ніч, Як пам’ять про вітчизну іншу, – Ваш образ дорогий навік... А там: життя оце залишим, Сумне життя разом залишим! Кричить пропащий чоловік... А березень наносить сніг.
|