Серед поклонників Кармен, Які збираються юрбою, Її припрошують з собою, Один як тінь, на все ладен, Біля таверни Ліллас-Пастья Стоїть, зажурено зорить, Не сподівається на щастя, На те, що бубон зазвучить, І глухо задзвенять зап’ястя, – Він згадує ходу весни, Він у вируючім співзвуччі Зорить на стан її співучий І поринає в творчі сни.
|