Серед поклонників Кармен,
Які збираються юрбою,
Її припрошують з собою,
Один як тінь, на все ладен,

Біля таверни Ліллас-Пастья
Стоїть, зажурено зорить,
Не сподівається на щастя,
На те, що бубон зазвучить,
І глухо задзвенять зап’ястя, –

Він згадує ходу весни,
Він у вируючім співзвуччі
Зорить на стан її співучий
І поринає в творчі сни.
Петро Іванов?