Сніжить розбурхана весна.
Відводжу очі я від книги...
О, мить страшна, коли вона
Читала по руці Цуниги,

В Хосе метнула погляд свій!
Глузливо засвітились очі,
Сяйнула перлами зубів,
Забув я дні свої і ночі,

І серце обливала кров,
Усе змиваючи собою...
А спів лунав: життя ціною
Мені заплатиш за любов!
Нінель Новікова2020