|
Війна горить так невмолимо, А ти задумайся за рік, – І все блакитне стане зримо, Во всем блакитнім ? Сумний Лик. Лише заглянь покірним оком У неминущу ту блакить, – В блакітнім, тихім та широкім – Лазурний дим пожеж горить. Старик-пастух стада покине, Лазурний здоганяє дим. Важкий цей щит боєць відлине, Без втоми гониться за ним. Усі, ось – рівні, йдуть на волі, На них – однакове плаття, А там, в широкім Божім полі, Немає бітв, щитів, й буття.
|