|
Ти довго жив, я більш співав... Впізнав ти і життя і горе, В мене незримий дух злітав, Відкривши повних звуків море... Твоя душа вже в ланцюгах; Її торкнувся вихор, й бурі; Моя – ще вільна: тонкий прах За вітром носиться в лазурі. Мій друже, я відчув давно, Життя моє мене торкнеться, А серце в землю знесене Ніколи вже не стрепенеться! Шляхами втомишся коли, Покриє сморід нас туманний, Ти відпочинь – до мене йди, До тебе я, мій друг бажаний!
|