|
Прийшла година. Плащ скрутив свій Час, І меч блиснув, і стіни розійшлися. Багато з натовпом так вирушило нас, В туманні, злі й невідомиї висі. За кручами відкрились знову кручі, Народ все нарікав, вожді позбулись сил. Все небо в хмарах чорних і тягучих, Їх блискавок тикають сотні стріл. Безсилі руки повисають батогами, Коли навколо стислі кулаки, Малечі, збуджені громами заридали, Дружини всі закутались в хустки. І я, без сил, відстав, пішов із ладу, За мною – натовп всіх супутників моїх, Нам небо синє не було в відраду – Сховалось сонце в хмарах грозових. Поневірялись ми, стікали наші сили, Хатин колишніх не могли знайти, І у нічних багать весь час тремтіли, Надію мали відшукать путі... Даремний жар! Марні поневіряння! Надії мали, мрії розлюбив. Так – залишилися пусті лиш сподівання Тим, хто Тебе в дорозі загубив.
|