|
По місту бігав чорний чоловік. Гасив ліхтарі, крадучись по драбині. Та ось вже з неба йде світлий потік – Разом з чоловіком лізе по драбині. Там, де були тихі, м’які тіні – Жовті смуги вечірніх ліхтарів, – Впала ясність на сходинки цвілі, Пройшла крізь тюлі, шпарки від замків. Як же побіліло місто на зорі! Плаче чоловічок чорний надворі.
|