|
Було те в темних Карпатах, Було в Богемії дальній... Зрештою, вибач...Мені якось Моторошно й холодно стало, Це – пам’ятаю неясно, Це – випадковий уривок, Це – із життя якогось мені Жалібний вітер навіяв... Казкам, друже мій, вір: я звик Зануритись В чудесну їх мову І розуміти В уривках слів Туманну ходу Інших світів, І часу темний політ. Стежить, І разом із вітром співать, Так легше жить, Так легше зносить життя І сподіватись, Що темної думи зміст У вічність нам перекине міст, Мати надію й чекать... Жди, старий друже, терпи й терпи, Терпіть недовго, міцніше спи, Все одно все промине, Все одно ніхто не зрозуміє Ні тебе не збагне, ні мене, Ні що вітер співа Нам, дзвенить...
|