|
Вночі, коли засне тривога, Місто сховається у млі, – О, скільки музики у Бога, Які то звуки на землі! Що буря у житті, як квіти Твої цвітуть, горять ось так! Що сльози людськії пролиті, Як захід, мов червоний мак! Прийми, О Всесвіту владарко, Крізь кров, крізь муки, з гробу дна Останню пінних страстей чарку Від недостойного раба.
|