|
Ночами, як засне тривога, Міста сховаються у млі – О, скільки музики у бога, Які є звуки на землі! Що мить життя, якщо троянди Для мене квітнуть і горять! Що людськи сльози, – тяжки ярди, Раз зорі неба майорять! Прийми, Природа, в миті плинній, Крізь кров, і муки, як змогла, – Запалу крохи – кубок пінний Від нерозумного раба!
|