|
Вночі, коли засне тривога, І місто вляжеться в пітьмі – О, скільки музики у бога, Які ж то звуки на землі! Роки буремні?! Ось троянди, Твої, цвітуть мені й горять! Що сльози людські!? Ось рум’яна У сонця схил палахкотять! Прийми, о всесвіту Владарка, Крізь труни, муки, і крізь кров Жаги остатку пінну чару, Тобі піднесену рабом!
|