|
Вночі, коли засне тривога І місто щезне уві млі, – О, скільки музики у бога, Які звучання на землі! Що злигодні, життєві грози, Як цвіт твоїх троянд горить? Що варті всі людськії сльози, Як захід небо багрянить? Востаннє, Владарко всесвітня, Над кров і муки, й тьму гробів Жаги шумкої келех світлий, Як раб, підношу я тобі!
|