|
Вночі, коли засне тривога, І місто гасне у імлі – О, скільки музики у бога, Які ж то звуки на землі! І що мені життєві грози, Коли розквітла ти мені! Чого людські вартують сльози На тлі призахідних вогнів! Прийми, Володарко всесвітня, Крізь кров, крізь муки, крізь гроби – Жагучий кубок заповітний Від недостойного з рабів!
|