|
Грає вітер зимовий тернинами, У вікні загашає свічу. Ти пішла до коханця. Годинами Я один. Я прощу. Я мовчу. Ти не знаєш, кому ти молишся, – Він жартує – збагни ж бо хутчій! – Об холодний терен уколешся, Як ітимеш додому вночі. Та до щастя здавен дослухаючись, Я тебе підожду край вікна. Ти йому віддаєшся, кохаючи. Що ж, це буде моя таїна. Все, що в серці твоєму туманиться, Стане в тиші моїй ясним. І коли він з тобою розстанеться, Посумуєш зі мною одним.
|