Над тванню чорною дороги Не підіймається туман. Везуть, покректуючи, дроги Мій полинялий балаган. Удень обличчя Арлекіна Блідіше, аніж лик П’єро. Ховає в закут Коломбіна Строкаті лахи – все добро. Печальні, плентайтесь, шкапини! Актори, правте ремесло, Щоб од звичайних слів невпинно Всім світло й боляче було! Хай в душу цвіль зайшла зрадливо – Співай і плач, як в забутті! – Щоб в рай моїх заморських співів Відкрить торовані путі.
|