|
Тривалі пам’ятаю муки: Ніч догорала за вікном; Заломлені біліли руки, В промінні марилися сном. Усе життя, дарма прожите, І катувало, й ображало, А там, марою оповитий, День розпочався куполами; І під віконцем зачастили Швидкими кроками прохожі; В калюжах сірих зарябіли Краплин дощу круги пригожі; І ранок тягся, тягся, тягся... Питання мучило, як біс; Хорошим день не обіцявся В весняну зливу бурних сліз.
|