|
Дивись, я сплутав всі сторінки, Допоки квіт в твоїх очах! Мій розум снігом вкрив великий Хурделистий крилатий птах. Яка дивинна мови маска – Чи розумієш? – Бог те зна! Ти твердо знаєш – в книжках казки, Життя – то проза лиш одна. Але для мене неподільні З тобою ніч, ріки імла, Дими, що онімів, застигли, І рима, що мені співа. Не будь зі мною ти сувора, У масці не дратуй без меж. І в темній пам’яті не створюй Вогню, як первістка пожеж!
|