|
Ти в поля відійшла беззавітні, Хай святиться Ймення Твоє! Знов червоні списи призахідні Тягнуть вістря до мене своє. До твоєї сяйної свирілі В чорний день вуста прикладу. За благання всі віддзвенілі У гнітючому сні впаду. Ти пройдеш в золотій багряниці – Очі вже не мені розімкнуть. Дай зітхнути в цій сонній темниці, Осяйну цілувати путь... З мене вивергни ржаву душу! Упокой зі святими вкінці, Ти, Хто вдержує море і сушу Непорушно в тонкій Руці!
|