|
Ти полями пішла у безчасся. Хай святиться Твоє Ім’я! Знов до мене списи червонясті Простяглися з небесних ям. На твою золоту флояру В чорний день прихилю вуста. І якщо вже молитви марні, Спорожнілий, засну в житах. Проминеш в золотій порфирі – У зневіру чиюсь сліпу. Дай же дихати в світі сірім, Цілувати промінну путь... Вийми з мене іржаву душу! Зі святими мене упокій, Ти, що море несеш і сушу В непорушші тонкої Руки!
|