На вулиці – дощику бризки, Причини журитись – нема. Нудотні – капризів репризки І сили, що гинуть дарма. Німотна печаль – без причини, Думок – невідчепний тягар. Хіба що – наколем лучини, Роздмухаємо самовар! Наразі – за чайним похміллям Буркотні розмови мої Засвітять – утішним свавіллям Сонливі очиці твої. Чолом – стародавньому чину!.. Зневірі – ще дасть відкоша, – Здолає – печаль, сумовинну, Насьорбавшись чаю, – душа!
|