Стан твій стрункий, наче свічки церковні
Зір твій – мечами проймає і – край!
Діво, не жду на утіхи любовні,
Встати ченцеві на вогнище дай!

Щастя і ласки – не треба Чи зможу
Скривдити ґвалтом тебе без жалю!
Наче художник – дивлюсь за горожу:
Ти там – в саду... я – молюсь, я – люблю!

Вільна, із вітру крильми за плечима,
Сонцем палима, даруй, щоб – суціль
Вгледіть очима – твого херувима,
Звідати серцем – і ласку, і біль!

В темні джерела очей – відпускаю
Змучене серце своє і екстаз,
Тихо у темне волосся вплітаю
Тайних поезій безцінний алмаз.
Юрій Отрошенко2012