Стан твій стрункий, наче свічки церковні Зір твій – мечами проймає і – край! Діво, не жду на утіхи любовні, Встати ченцеві на вогнище дай! Щастя і ласки – не треба Чи зможу Скривдити ґвалтом тебе без жалю! Наче художник – дивлюсь за горожу: Ти там – в саду... я – молюсь, я – люблю! Вільна, із вітру крильми за плечима, Сонцем палима, даруй, щоб – суціль Вгледіть очима – твого херувима, Звідати серцем – і ласку, і біль! В темні джерела очей – відпускаю Змучене серце своє і екстаз, Тихо у темне волосся вплітаю Тайних поезій безцінний алмаз.
|