|
В непогожу осінь з гавані Йдуть від засніженої землі У призначене їм плавання Ущерть вантажені кораблі. Над водою випинається Кран підйомний у височінь, Та один ліхтар гойдається І тьмяно блима навкруги. І матрос, на борт не прийнятий, Іде, хитаючись, мов тінь. Все вже втрачене, все випите! Доволі – більш нема снаги... Порожнє надбережжя гавані Біліє в сніговій габі. В найчистішім, найніжнішім савані Добре спати, матросе, тобі?
|