|
Тут на прикрашену ялинку І на пустуючих дітей Сусальний ангел у щілинку Все поглядає з-за дверей. А няня грубку розпалила В дитячій спальні серед дня, І ангел тане: спершу – крила, А потім – ангельське вбрання. Йому не боляче нітрішки. Назад голівка подалась, Розтанули цукрові ніжки, Солодка пляма розтеклась. Засох сироп, не стало й плями І ангел зник. Нема його! І лиш дитина із плачами Шукає ангела свого. Ламайтесь, гиньте, помирайте Крихкі створіння наших мрій! Як ангел з цукру, розтавайте В жаркому полум’ї подій! Немає сенсу в вас, неначе. І все ж ця думка не втіша, Бо крадькома за вами плаче Пустунка дівчинка – душа...
|