|
Як хочу я шалено жить: Увічнити буття велике, Олюднити – бліде й безлике, Що не збулось – таки здійснить! Хай сон, неначе ланцюгами, Життя стискає тяжко так. Можливо, що колись, з роками, Про мене скаже вам юнак: «Пробачмо: смутку ж крапелина, Чи сум рушій душі його? Добра і світла він дитина, Він ввесь свободи торжество!»
|