|
Яка жага безумна – жить. Все здійснене обожествити, І втілити все нерозкрите, В нечуваному продзвеніть! Нехай життя над нами стеле Вкривало чорне і смутне, – Проте колись юнак веселий В прийдешнім спогада мене: Ні, не похмурість, не могила Була в душі його на дні. Він весь – свобода яснокрила, Дитя при світлому вогні!
|