|
Я знаю – близько Ти. Літа собі минають – У вигляді одному дуже близько Ти. Весь горизонт пала – і ясний до відчаю, Сумую я в зітханнях німоти. Весь горизонт пала. Близьке Твоє зоріння, Та я непевний – зміниш вигляд Ти?! І збудиш нечекане підозріння, І скинеш у кінці величчя простоти. О як занепаду – і журно, й низько, Не здатний чари смерті обійти. Прозора далечінь! Бо лучезарність близько. Та я непевний – зміниш вигляд Ти?!
|