|
Народжені в роки глухії Давно забули власну путь. Ми ж – діти літ страшних Росії – Безсилі що-небудь забуть. Роки всепопелящі! Слави, Надій, безумства вість – вони? На лицях відсвіти криваві Від днів свободи, днів війни. Німотство лиш. То дзвін на сполох Уста у згубний час затис. Фатальна пустка в похололих Серцях, захоплених колись. І хай над нашим смертним ложем Круки, кружляючи, кричать, – Ті, що гідніші, боже, боже, Хай царствіє твоє узрять!
|