|
Довірився трактирній стійці. Я п’яний. Все мені – одно. Ось щастя все моє – на трійці Сріблястий дим покрив давно... Летить на трійці і втонуло В снігах часів, в імлі віків... І тільки душу перетнуло Із срібла млою з-під підків... У темінь ночі іскри мече, Від іскор всю ніч – світле тло... З дуг бубонці, і ті – белькочуть Про те, що щастя вже пройшло... І тільки збруя в позолоті Ніч на видку... Ніч, як струна... А ти, душа... все ждеш звороту... П’яним п’яна... п’яним п’яна...
|