Колись і гордий, і пихатий, Тепер не знаю: хто ж я є? Циганку змушений прохати: «Станцюй мені життя моє!» Дивлюсь танок її свавільний, І він бере мене в полон, Немов прекрасний, божевільний І, разом з тим, огидний сон... То шал і запал в кожній позі, Як вихор, супроводять звук. То завмирає у знемозі І бубон падає із рук... Була удача молодеча, Та вже мені не дорога: Кохання, слава, ворожнеча, Усе – безглуздя і нудьга.
|