Колись і гордий, і пихатий,
Тепер не знаю: хто ж я є?
Циганку змушений прохати:
«Станцюй мені життя моє!»

Дивлюсь танок її свавільний,
І він бере мене в полон,
Немов прекрасний, божевільний
І, разом з тим, огидний сон...

То шал і запал в кожній позі,
Як вихор, супроводять звук.
То завмирає у знемозі
І бубон падає із рук...

Була удача молодеча,
Та вже мені не дорога:
Кохання, слава, ворожнеча,
Усе – безглуздя і нудьга.
Олександр Грязнов?